Bill Evans Soulgrass: We just like to play music together! - Харків на Незабаром

Варто відзначити, що нині музика, а тим більше джаз, стали для Харкова сферою постійних відкриттів. Зірки світового рівня у нас в місті? Запросто. Ах, вже хочете чогось новенького в звучанні, поважана публіка? Ось вам унікальний американський квінтет з банджо і скрипкою.

Усміхнені і своєрідні музиканти проекту Bill Evans Soulgrass розповіли на прес-конференції журналістам про те, що ті самі незвичайні для класичного джазу скрипка плюс банджо - це зовсім не обов'язково ознаки стилю кантрі.

Велике місце в їх музиці займає напрям blue grass, що зародився в 30х роках минулого століття. Але основою цього квінтету є все ж таки саксофон, що належить Білу Евансу, який має в своєму послужному списку номінації на Греммі і компліменти Майлза Девіса. Чотирьох музикантів, що грають з ним в проекті Soulgrass, можуть натягувати zajazzові шорти на голову і влаштовувати спонтанні автограф-сесії. Можна тільки уявити, що вони творять в житті, а харківська публіка тепер дізналася, що вони уміють робити на сцені.

Після довгого вступного слова Дмитра Кутового і Сергія Давидова про спонсорів і просто великих друзів всього проекту KoKawa jazz глядачів миттю захопило intro на тому самому банджо від Райана Каваноу. Ритми виконуваних композицій коливалися від розмірених до "one of the fastest songs in the world". Були зіграні і класичні blue grass речі, і абсолютно нові пісні з останнього альбому "The other side of something", а соло Біла на саксофоні були дійсно неповторними. Поки всі звуки так ефектно або безпосередньо переходили один в одного, в голові ковзали три думки.

Думка номер один - це просто неймовірні переходи! Вони були будоражищими і місцями абсолютно не характерними - за весь концерт не було практично жодної мінорної ноти. Але переходи були не тільки в звучанні, а і просто від інструменту до інструменту. Адже Bill Evans - це не тільки дивовижний саксофон. Це ще і клавішні програші, і тонкий сопрано - саксофон, який особисто мені припав до душі ще на фестивалі Za Jazz у виконанні Пятраса Вишняускаса. Три інструменти - і це ще не все. Є ще один не менш важливий, а саме голос Біла - співав він не так часто, але це завжди додавало в атмосферу композиції щось світле, чоловіче і радісне.

Думка номер два - що це все-таки за стиль? Джаз, кантрі і blue grass дають просто гримучу суміш, але і на цьому перелік використовуваних напрямів не закінчується. Адже в особливо запалювальних і яскравих партіях барабанщика Кшиштофа Завадські відчувалися мотиви року. А деколи в думках мелькали чи то ірландські, чи то шотландські асоціації. І десь між їх імпровізаціями просто нікуди не подітися від funk і soul-відчуттів. Ця музика народжується прямо у публіки на очах і миттєво поєднує музичними нитками барабани з банджо, а саксофон з скрипкою, з якої Chris Howes вичавлював всі можливі і неможливі звуки.

Думка номер три - а чи не дуже багато для Харкова і публіки? Цей ще один вдих джазу для нашого міста після великого фестивалю. Хочеться вірити, що глядач і слухач не втратить смак до всього цього, не дуже звикне до виконавців такого рівня і не стане сприймати приїзди зірок світового джазу, як посередня подія, яка вже і уваги не варта. Проте варто відзначити одну важливу фразу Дмитра Кутового: "Харківські ЗМІ усвідомили, що в світі є багато інших важливих і хороших речей, окрім зламаних дерев і політичних скандалів, і разом з ними це зрозуміли багато інших". І дійсно, те, що було зроблене для музичного життя міста за цей рік, дивує і радує. Зовсім скоро нас чекають ще два концерти, які завершать сезон у Філармонії і в Радмір Експохолі, а в червні готується щось абсолютно нове і шалено цікаве - Za Jazz у форматі open - air.

Можна продовжувати дивуватися, радіти і передчувати, але поки звуки саксофона продовжують зводити з розуму, і все це - в рідному місті. "Приємно бути тут!" - сказав з легким акцентом не хто інший, як зірка світового джазу Bill Evans.