Харків

• Головна
• Афіша
• Міські розваги
• Активний відпочинок
• Спорт
• Спорт
• Здоров'я і краса
• Інфоцентр
• Що почитати
• Що послухати
• Не в тему

В понеділок в консерваторії знову обіцяли джаз. І якщо минулого разу група "Magnifika" зачарувала своїм ф'юженом, то на цей раз джаз повинні були співати. Анна Чайковська. Моя цікавість викреслювала хвилини до початку концерту. І ось, нарешті, "Вас вітає Джаз в консерваторії!"

Все-таки, людські відчуття - дивовижний інструмент. Здавалося б, такий складний, багатоголосий і примхливий, та варто справжньому таланту зачіпити його струни і інструмент покірно дозволяє володіти собою, виводити ноту за нотою, починаючи мінором, увертюрою і піано і закінчуючи фіналом на крещендо. Саме таким інструментом були мої відчуття на "Джазі в консерваторії". Я з повним правом могла б встати в один ряд з роялем, бас-гітарою, трубою і барабанами. З тією лише різницею, що весь звук йшов усередину, до серця. З кожною нотою, з кожною фразою, з кожним джазовим стандартом музиканти дарували частинку себе.

Голос Анни, вкрадливий, глибокий і дуже чесний, здавалося, наповнював зал неймовірними відчуттями і емоціями. Смуток, радість, надія, очікування, любов... Всі вони були такими яскравими, сильними і обпалюючими, як стрибок в холодну воду в жаркий день. Саме такі моменти треба запам'ятовувати, записувати на плівку підсвідомості, щоб було чим битися, якщо байдужість підступить дуже близько. Адже талант і самозабутня закоханість в свою справу може вдихнути життя і в ліхтарний стовп і трамвайні рейки, що вже там перемогти байдужість.

Я дотепер чую їх музику. У співі птахів, шелестінні вітру. Бачу її в сонячних променях і очах дорогих мені людей. Відчуваю джаз на кінчиках своїх пальців.