На цій планеті було тихо. Найвіддаленіша планета від центру цивілізації. Транспортний корабель прилітав сюди не частіше ніж один раз в 3 земних роки. Далеко. Дуже далеко. Так далеко, що навіть радіо зв'язок був майже нереальною річчю. Я розумів, що ще 3 роки не побачу жодну людину. І мені потрібно було з цим жити.
Загружаю комп'ютер. Входжу на створений мною форум. Натискаю "Останні повідомлення". Читаю нові відповіді -----------------------
Оля: Та ти просто самозакоханий егоїст. Нічого не розумієш в тому, що радиш тут
|Це вона типу про мене...
Вася: Ні, він не егоїст. Він просто вважає, що розумніший за інших.
|Це він її типу підтримав зараз...
Аня: Ну, чого Ви на людину накинулися?
|Це вона мене зараз типу підтримала...
Вася: Та, хто на нього накидався. Що посієш те і збереш.. Ей, вчитель.. Хто тебе просив учити?
|Це він типу вирішив продемонструвати, що він зрозумів, що тут відбувається....
Оля: Точно. Вчитель хреновий.
|Це вона типу знайшла однодумця і не забула приєднатися до думки, продемонструвавши солідарність. Два більше, ніж один....
Аня: Ну не знаю. Як на мене, тобто здорові думки.
|Це вона з одного боку типу боїться себе втратити, а з іншою як би соціум не порвав на ганчірки...
Оля: Ну, якщо це марення - здорові думки, то, що взагалі можна здоровим називати
Вася: Точно.
|Соціум почав рвати на ганчірки, щоб вбити зародок кореня. Так безпечніше....
___________________
Я випив каву і відкинувся на спинку крісла. Придумані імена. Букви на екрані, які формуються в слова. Слова натискають на якісь кнопки в моїй думці, запускають вкладені раніше в мене програми.
За словами з'являється образ, спочатку віртуальний, несформований. Дуже швидко він наповнюється новими пропозиціями і ось він вже реальність. Я створюю особу. І хай вона існує тільки в моїй голові, але з часом я забуду, що це я її створив. Я реагуватиму, сперечатимуся, доводитиму, обурюватимуся, а іноді навіть погоджуватимуся. Одних я ненавидітиму, до інших відноситимуся байдуже, а до когось переживати почуття прихильності...
А можливо потім, коли ці перші роки народження остаточно зітруться з моєї пам'яті щоденною звичкою спілкуватися, я зустріну її. Зустрінуі покохаю. Покохаю тому, що вона -це теж я.
Надо было назвать не комментарии, а "Мой круг ...2 .продолжение" ))))
Ольга
17:08:19 2008-05-23
Streamline, жду с нетерпением ваших новых рассказов... о себе и о нас.
Кира
18:56:33 2008-05-07
и чего вы спорите не пойму))))
не надо нападать друг на друга и на автора тоже...
Критик 2
16:28:17 2008-05-07
Это Ваш пост веет негативом. :))) Причем не просто веет, а дует..
А исходя из этого негатива, Вы в суть не вчитались, а тормознули на уровне \"ай яй яй какой негатив\".. Давайте покритикуем теперь автора...
23:04:55 2008-05-06
to Критик 2: я не хамил, а выразил СВОЕ СУБЪЕКТИВНОЕ МНЕНИЕ. Но в некотором Вы правы- в наличии проблем, которые присутствуют всегда, но иногда слишком накапливаются...
А что касается статьи, то она веет негативом...хотя у автора есть толковые сатьи...
Критик 2
19:57:27 2008-05-06
У Критика явно проблем в 2 раза больше, если он ничего не понял, а при этом хамит автору
